Wikipedia

Результати пошуку

середу, 11 березня 2020 р.

90 років від дня народження Ліни Василівни Костенко

     
Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителі 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.
    Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" вийшла в 1958 році, за нею – збірка "Мандрівки серця" (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність. "Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключоваих фігур покоління українських шістдесятників.
      За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і "Берестечко", і "Маруся Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". Повернутися до читачів Костенко змогли лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів "Над берегами вічної ріки", а 1979-го — історичний роман у віршах "Маруся Чурай", який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.
Після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестачка" (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.
А от літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", що викликав великий ажіотаж.  Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн. Російською мовою видана книжка "Лучи земли" (1960 р.), сербо-хорватською – "Скіфська баба" (1981 р.), чеською – "Над берегами вічної ріки" (1987 р.).  Одна з головних тем віршів Л. Костенко – це роздум про час і вічність, про невмируще в людській душі, непроминущі цінності життя.

Богдан Ступка, вірш Ліни Костенко "Крила"



вівторок, 10 березня 2020 р.

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)


Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор "Кобзаря", співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравіювання (1860).
Він народився 9 березня 1814 в селі Моринці на Черкащині.
Його батьки померли до того, як йому виповнилося 12 років і після цього почалася важке кочове життя. Спочатку Тарас прислужував у дяка-вчителя, де вивчився грамоті. Потім у дяків-малярів – там він познайомився з елементарними прийомами малювання.
У 24-річному віці його викупили з кріпацтва за серйозну суму (еквівалент 45 кг срібла). Незабаром став студентом Академії мистецтв.
Весь цей час Шевченко писав вірші і до 1840 року випустив перший Кобзар.
Після закінчення в 1844 році Академії мистецтв він повертається в Україну, в Києві працює художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. В цей же період Шевченко знайомиться з Костомаровим, формуються його політичні погляди. Він вступає в Кирило-Мефодіївське товариство.
У березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орську, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола I своїм указом заборонив йому писати і малювати.
У 1857 році Шевченко повертається із заслання. Поет живе в Москві і Петербурзі. У 1859 році приїжджає в Україну, але знаходиться під наглядом поліції, постійне проживання в Україні йому заборонено. 
Помер видатний Шевченка 10 березня 1861 року. Похований він був спочатку в Петербурзі, проте в тому ж році він був перепохований на Чернечій горі біля Канева.