6 грудня - День Збройних Сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Великої Вітчизняної війни. І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. Бажаєш жити в мирі - готуйся до війни, говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань.
Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність - це важливіше за все. Сьогодні український воїн-захисник є найбільшою гордістю в українському суспільстві.
В цей день всі громадяни країни висловлюють свою повагу українським солдатам та офіцерам, які на сході України в важких нелюдських умовах боронять мирне життя українців. Також згадуються українські воїни-миротворці, які у складі багатьох місій ООН стоять на сторожі миру і порядку в зарубіжних країнах та своєю доблесної службою за кордоном створюють мужній образ українського солдата і сміливо виконують бойові завдання в гарячих точках по всьому світу.
Щиро вітаємо всіх військовослужбовців з Днем Збройних Сил України та бажаємо Вам усім незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я та звершення всіх ваших мрій і побажань.
День Гідності та Свободи — свято в Україні, що відзначається щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). Встановлене «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…» згідно з указом Президента України Петра Порошенка № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року.
Україна
– це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції
– наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року,
Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці
продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до
свободи.
І знов Майдан... І знову той Майдан... І знову — море нашого народу... Кружляє над людьми воєнний стан, Та це ніщо, як прагне люд свободи!
І знову, як на збитки, заметіль... А в пам’яті — Майдан минулих років... Народ іде в столицю звідусіль, А за плечима Кремль чеканить кроки.
І знов жбурляє снігом, як тоді, А люди мерзнуть, та стоять, мов криця. Протистояти лиш разом біді, А в тій біді сьогодні є столиця.
То хто ж нас, люди, вивів на Майдан? Хто нашу волю знову ігнорує? Хто відповість за болі людських ран? Знов боротьбою нехристь нас віншує.
А сніг мете, а вітер виє так, Аж серце захлинається від болю. О, Боже правий, покажи свій знак! Не дай нам знов потрапити в неволю!
У влади я запитую, у них: — Ви проти кого нагострили зброю? Як можна газом бризкати у тих, Хто дав вам право влади над собою?
Скажіть, як можна гнобити народ? Чинити опір голосу народу? Вже «Беркут» суне... От вам воля... От... За непокору Заходу і ...Сходу.
А волі хоче Захід, хоче й Схід, І Захід, й Схід бажають разом жити. А недруги плетуть колючий дріт... І їсть нам очі знов північний вітер...
Після Майдану і до цих
пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються
військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч
життів солдат та мирних жителів.
Революція Гідності
кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала
свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни
дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці
кожного українця буде пам'ять про героїв Небесної Сотні та воїнів АТО, кожен з
яких віддав за свої переконання найвищу ціну власне життя.
Без усякого сумніву, мине
зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги,
зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині,
беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів
держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління
українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну
любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І
саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.
Кожного дня, щогодини Україна завдяки
таким чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути
суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо
у Бога одного: аби вони живими і здоровими і
якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.
Минатимуть і дні, й роки, Забудеться руїна, Але в історію ввійдуть Герої України. Напишуть їхні імена На обелісках слави. Пишатись буде нація Героями держави. Стояли ж твердо до кінця, Боролись за свободу, Віддали молоді життя За честь свого народу. І плаче мати не одна — Вже не побачить сина. І батько плаче, і дитя, Кохана і дружина. Та пам’ять житиме в віках, Не вмре і не загине. Слава героям, слава їм І слава Україні!
20 листопада 1959 року Генасамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989-го, — Конвенцію про права дитини.
Генеральна Асамблея проголошує цю Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, на їх власне благо і на благо суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово прийнятих у відповідності з наступними принципами:
Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без різниці чи дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім’ї.
Принцип 2. Дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Принцип 3. Дитині має належати до його народження право на ім’я і громадянство.
Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на його особливого стану.
Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розумінні. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір’ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов’язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім’ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів до існування. Бажано, щоб багатодітним сім’ям надавалися державні або інші допомоги на утримання дітей.
Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов’язковою, принаймні на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте судження, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках. Дитині повинна бути забезпечена повна можливість ігор і розваг, які були б спрямовані на цілі, переслідувані освітою; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль до того, щоб сприяти здійсненню зазначеного права.
Принцип 8. Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.
Принцип 9. Дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об’єктом торгівлі в якій би то не було формі. Дитина не повинна прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися робота або заняття, які були б шкідливі для її здоров’я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому або моральному розвитку.
Принцип 10. Дитина повинна захищатися від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Він повинен виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повній свідомості, що її енергія та здібності мають присвячуватися служінню на користь інших людей.
“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”
Панас Мирний
День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
