пʼятниця, 8 травня 2020 р.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте!

Щороку в травні ми відзначаємо одну з важливіших подій в історії людства – перемогу життя над смертю, честі над безчестям – День пам'яті та примирення, День перемоги над нацизмом .

Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

За Батьківщину у боях вмирали

Однаково — дорослі і малі...
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.

четвер, 9 квітня 2020 р.

Результати вибору електронних версій оригінал-макетів підручників для 7 класу

середа, 11 березня 2020 р.

90 років від дня народження Ліни Василівни Костенко

Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителі 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.

Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" вийшла в 1958 році, за нею – збірка "Мандрівки серця" (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність. "Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключоваих фігур покоління українських шістдесятників.

За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і "Берестечко", і "Маруся Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". Повернутися до читачів Костенко змогли лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів "Над берегами вічної ріки", а 1979-го — історичний роман у віршах "Маруся Чурай", який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.

Після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестачка" (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.

А от літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", що викликав великий ажіотаж. Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн. Російською мовою видана книжка "Лучи земли" (1960 р.), сербо-хорватською – "Скіфська баба" (1981 р.), чеською – "Над берегами вічної ріки" (1987 р.). Одна з головних тем віршів Л. Костенко – це роздум про час і вічність, про невмируще в людській душі, непроминущі цінності життя.

Богдан Ступка, вірш Ліни Костенко "Крила"

вівторок, 10 березня 2020 р.

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)

Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор "Кобзаря", співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравіювання (1860).

Він народився 9 березня 1814 в селі Моринці на Черкащині.

Його батьки померли до того, як йому виповнилося 12 років і після цього почалася важке кочове життя. Спочатку Тарас прислужував у дяка-вчителя, де вивчився грамоті. Потім у дяків-малярів – там він познайомився з елементарними прийомами малювання.

У 24-річному віці його викупили з кріпацтва за серйозну суму (еквівалент 45 кг срібла). Незабаром став студентом Академії мистецтв.

Весь цей час Шевченко писав вірші і до 1840 року випустив перший Кобзар.

Після закінчення в 1844 році Академії мистецтв він повертається в Україну, в Києві працює художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. В цей же період Шевченко знайомиться з Костомаровим, формуються його політичні погляди. Він вступає в Кирило-Мефодіївське товариство.

У березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орську, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола I своїм указом заборонив йому писати і малювати.

У 1857 році Шевченко повертається із заслання. Поет живе в Москві і Петербурзі. У 1859 році приїжджає в Україну, але знаходиться під наглядом поліції, постійне проживання в Україні йому заборонено.

Помер видатний Шевченка 10 березня 1861 року. Похований він був спочатку в Петербурзі, проте в тому ж році він був перепохований на Чернечій горі біля Канева.