21 червня - День батька!

Нове державне свято День батька, починаючи з 2019 року, відзначається в Україні в третю неділю червня. Цьогоріч свято припадає на 21 червня.

   У 2019 український Кабмін схвалив проект указу президента і, таким чином, затвердив нове офіційне свято – День батька, яке відтепер буде відзначатися в нашій країні на державному рівні. Відповідне рішення було ухвалено на засіданні уряду 8 травня.

  Щороку у третю неділю червня в Україні відзначатимуть День батька – указ було затверджено в нашій країні з метою створення і розвитку сприятливих умов зі зміцнення інституту сім'ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька в виховному процесі дітей, а також сприяння популяризації сімейного способу життя, формування відповідального батьківства та материнства.

   У багатьох країнах світу третя неділя червня вважається Днем батька. Свято було започатковано у 1910 році в Сполучених Штатах Америки. Іні­ціатором проведення  цього свята називають місіс Сонору Смарт Додд з міста Спокан штату Вашингтон. Вона хотіла висловити вдячність своєму батькові, а в його особі — усім дбайливим батькам Америки, які беруть участь у вихованні дітей. Батько засновниці свята, ветеран громадянської війни Вільям Смарт, сам виховав своїх дітей після того, як його дружина померла, народивши шосту дитину.

      Національним святом цей день став для американців у 1966 році, коли президент США Ліндон Джонсон оголосив третю неділю червня святом. У цей день прийнято дітям обов’язково відвідувати своїх батьків, яка б відстань не розділяла їх. Також американці на День Батька чіпляють на одяг квітку: червону — якщо батько живий, і білу — якщо він помер.
     З часом і інші країни, де декларується повага до сімейних цінностей, почали відзначати цей день, вшановуючи чоловіка-батька.Незважаючи на розбіжності в датах святкування, суть Дня батька повсюди залишається незмінною. Більшість країн і в тому числі США святкують день батька в третю неділю червня. День батька в Грузії, Італії, Еспанії відзначають у березні, у Німеччині – у першу неділю червня, в Литві – у другу неділю червня, в Польщі – у серпні, а у Бразилії та Австралії – у вересні.

    З незапам’ятних часів у нашого народу чоловіка по-особливому шанують і поважають, бо це – батько, господар, воїн. Головою родини був батько. Його слово було вагомим і авторитетним. Він повинен навчити своїх дітей, особливо  синів, різних ремесел. Адже з того як вихована дитина, що вона вміє і знає, можна судити про її батьків. Приклад батька у сім`ї має особливе значення. Суворо питав батько з того, хто своїм вчинком ганьбив рід.
      Батьківщина від слово – Батько, вона у нас одна, як і батько – один. Батько назавжди залишає відбиток у дитячому серці, тож нехай той відбиток буде добрим! Давайте не пошкодуємо сказати добре слово батькові, ніжно обняти маму і запропонувати їм свою допомогу!

     У цей День ми приєднуємося до привітань і поздоровлень, що лунають на адресу наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше,  щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними!

Список книг про виховання і стосунки з дітьми

1.    «Супербатьки. 75 успішних стратегій виховання» Еріка Райшер (КМ-Букс, 2018, пер. Тетяна Заволоко)

Авторка цієї книги написала книжку, якої колись потребувала сама. Еріка за освітою – психолог, і вона зізнається, що, коли стала мамою, наполегливо шукала книжку, яка буде містити в собі всі «найкращі методи виховання», про які дізналася на факультеті психології. Але ті книжки, які потрапляли їй до рук, були або про фізичне здоров’я дитини, або ж були надто громіздкими, і, щоби знайти щось справді корисне, треба було перечитувати сотні сторінок. 

Спочатку авторка розробила тренінг для батьків «Що роблять супербатьки», який давав їм саме те, чого колись шукала вона. Тренінг включав прості та лаконічні вправи, які допомагали вибудувати зв’язок батьків з дитиною, сформувати належну поведінку і сприяти тому, щоби діти стали щасливими, добрими та відповідальними дорослими. Цей тренінг пройшли більше тисячі батьків. Батьки зверталися до неї з дуже різними проблемами, і робота з такими різними сім’ями розширила коло питань, про які вона розповідає у книжці.

Книжка почалась із невеличкої пам’ятки під назвою «10 речей, які роблять супербатьки», яка поєднувала 10 ключових ідей тренінгу. Незабаром пам’ятка розійшлась по світу, і авторка отримувала багато листів вдячності. Батьки писали, що зберігають цей список на видному місці.

Авторка розповідає про найкращі методи виховання і ділиться практичними поради до кожного методу та прикладами з життя. Особливість цієї книжки у тому, що головні ідеї зібрані окремо, а корисні стратегії можна застосовувати відразу.

Більше того, авторка додає інструкції користування книгою зразу у вступі.

Серед основних ідей – те, що батьки самі мають володіти тими якостями, які хочуть виховати, мають дотримуватись обіцянок, спершу змінюються самі та багато інших.

  2. «Як бути класним татом. Історії та досвід відомих батьків» Влад Головін (Брайт-Букс, 2019)

Ця книжка також вийшла за вимогою часу, бо раніше в Україні такі книжки не друкували. Автор вирішив з допомогою історій відомих батьків (більшість з яких багатодітні) розповісти про виховання дітей з точки зору батька. Основна ідея книжки – зруйнувати міф про те, ніби батьки як вид вимирають, і чоловікам нема діла до власних дітей. То ж автор зібрав представників різних професій і записав із ними відверті інтерв’ю про виховання дітей.

І вийшла напрочуд емоційна книжка. Чоловіки розповідають про взаємини із власними дітьми і з власними батьками. Розповідають про те, як виховують дітей, як прищеплюють їм правильні цінності, як на власному прикладі навчають працелюбності, стриманості, ввічливості та наполегливості. І чого вчаться від своїх дітей.

Абсолютно унікальні історії від успішних батьків: Вахтанга Кіпіані, Отара Довженка, Андрія Федоріва, Іларіона Павлюка, Олега Скрипки, Сергія Притули та багатьох інших.

    3.    «Розблоковане батьківство. Як виростити здорових і щасливих дітей в епоху інформаційних технологій» (КМ-Букс, 2019)

Елізабет Кілбі, клінічний дитячий психолог, розповідає про, те як виховувати дітей в епоху інтернету.

Зараз в інтернеті можна натрапити на дуже багато засторог та страшилок, скільки зла може причинити дитині мережа.

Психологиня порівнює свій досвід між двома своїми дітьми. Перша дитина вперше отримала гаджет в 11 років, друга – в чотири. Аналізуючи вплив користування на дітей та його роль для спілкування сучасної дитини в соціумі, авторка аналізує вплив перебування перед екраном дітей різного віку, роль власного ґаджета для дитини, а також, як правильно регламентувати дитині час користування інтернетом.

Цікавими для батьків будуть також розділи, які стосуються проблем із фізичним розвитком, спричинені тривалим перебування в інтернеті, а також залежності від соціальних мереж.

Книжка актуальна ще й тому, що авторка розповідає про інтернет-ризики та безпеку дітей. І, маємо погодитись, що деякі челенджі підкреслюють важливість цих тем. Для кращої ілюстрації матеріал Елізабет Кілбі викладає на основі подій, які сталися в реальних сім’ях.

  4.    365 афоризмів про те, що означає бути татом

У кожного телефона має бути підзарядка, у кожного з батьків — така книжка, яка виконує подібні функції. Відкриваєте її на будь-якій сторінці, читаєте кілька висловів — і вже відчуваєте нові емоції: або ви усміхнулися, або замислилися, або пригадали, що треба зателефонувати дитині, чи пограти з нею, чи допомогти їй у чомусь. Або раптом зрозумієте, як саме треба поводити себе в ситуації, в якій тепер опинилися.

У будь-якому разі від цієї книжки виграють усі — і батьки, і діти. Бо саме для цього ми зібрали ці вислови —  не просто банальні твердження про те, як важливо бути батьком чи приділяти дітям час. А найважливіше з досвіду сотень класних батьків зі всіх країн, континентів, за всіх часів та епох. Ця книжка — сконцентрована мудрість з усіх тисячоліть та з усієї планети.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте!

Щороку в травні ми відзначаємо  одну з важливіших подій в історії людства – перемогу життя над смертю, честі над безчестям – День пам'яті та примирення, День перемоги над нацизмом .

 Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. 

 За Батьківщину у боях вмирали

Однаково — дорослі і малі...
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.

Результати вибору електронних версій оригінал-макетів підручників для 7 класу

90 років від дня народження Ліни Василівни Костенко

     

Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителі 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.

    Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" вийшла в 1958 році, за нею – збірка "Мандрівки серця" (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність. "Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключоваих фігур покоління українських шістдесятників.

      За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і "Берестечко", і "Маруся Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". Повернутися до читачів Костенко змогли лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів "Над берегами вічної ріки", а 1979-го — історичний роман у віршах "Маруся Чурай", який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.

Після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестачка" (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.

А от літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", що викликав великий ажіотаж.  Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн. Російською мовою видана книжка "Лучи земли" (1960 р.), сербо-хорватською – "Скіфська баба" (1981 р.), чеською – "Над берегами вічної ріки" (1987 р.).  Одна з головних тем віршів Л. Костенко – це роздум про час і вічність, про невмируще в людській душі, непроминущі цінності життя.

Богдан Ступка, вірш Ліни Костенко "Крила"

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)

Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор "Кобзаря", співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравіювання (1860).

Він народився 9 березня 1814 в селі Моринці на Черкащині.

Його батьки померли до того, як йому виповнилося 12 років і після цього почалася важке кочове життя. Спочатку Тарас прислужував у дяка-вчителя, де вивчився грамоті. Потім у дяків-малярів – там він познайомився з елементарними прийомами малювання.

У 24-річному віці його викупили з кріпацтва за серйозну суму (еквівалент 45 кг срібла). Незабаром став студентом Академії мистецтв.

Весь цей час Шевченко писав вірші і до 1840 року випустив перший Кобзар.

Після закінчення в 1844 році Академії мистецтв він повертається в Україну, в Києві працює художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. В цей же період Шевченко знайомиться з Костомаровим, формуються його політичні погляди. Він вступає в Кирило-Мефодіївське товариство.

У березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орську, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола I своїм указом заборонив йому писати і малювати.

У 1857 році Шевченко повертається із заслання. Поет живе в Москві і Петербурзі. У 1859 році приїжджає в Україну, але знаходиться під наглядом поліції, постійне проживання в Україні йому заборонено. 

Помер видатний Шевченка 10 березня 1861 року. Похований він був спочатку в Петербурзі, проте в тому ж році він був перепохований на Чернечій горі біля Канева.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРУ ЕЛЕКТРОННИХ ВЕРСІЙ ОРИГІНАЛ-МАКЕТІВ ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ 3 КЛАСУ